Хронічний гайморит, причини, симптоми, лікування

гайморит - Це запалення гайморової, тобто пазухи носа, який є різновидом синуситу. Гайморит буває одностороннім і двостороннім. Наприклад, якщо запальний процес вражає тільки одну гайморову пазуху, то це односторонній гайморит, а якщо поразка відбувається в двох гайморових пазухах, то це двосторонній гайморит. Найбільш неприємним ускладненням цього захворювання є необхідність в проколі гайморової пазухи з метою видалення всього скупчився гною.

Однак таких проколів можна уникнути, до того ж видалення гною - це всього лише наслідок захворювання, а не лікування гаймориту. У більшості випадків хронічна форма гаймориту розвивається в результаті тривало зберігається запального процесу, що проходить в верхньощелепної пазусі.

Причини розвитку хронічного гаймориту

Найголовніша причина розвитку гаймориту - це проникнення всередину інфекції. І найбільш часто гайморит розвивається в результаті ускладнення хронічного риніту, тобто нежиті, і в цьому випадку розвивається риногенний гайморит. Ще причиною гаймориту може стати інфікування з кров`ю, тобто гематогенний гайморит, а також інфікування порожнини рота при хворобах зубів, тобто це одонтогенний гайморит. Дуже часто гайморит у дорослих людей має риногенний характер, а ось у дітей найбільш часто виникає гематогенний гайморит.

Крім цього, гайморит може виникати і як алергічне захворювання, причому дана форма гаймориту зазвичай супроводжується алергічним кон`юнктивітом і алергічний риніт. Якщо хворому поставлений діагноз алергічний гайморит, то в його лікуванні використовуються методи інтегральної медицини, що проводиться аналогічно лікуванню інших видів алергії. Ще до причин розвитку варто віднести своєчасно не долікований або не лікувався гострий гайморит, а також масивні забої обличчя. Крім цього, сприяти розвитку хронічної форми гаймориту може потрапляння стороннього тіла в верхньощелепну пазуху. Діагноз хронічний гайморит ставиться в тому випадку, коли запальний процес, що проходить в верхньощелепної пазусі, спостерігається більше 6 тижнів.

Форми хронічного гаймориту

Катаральна форма гаймориту характеризується наявністю виділень з носа у вигляді тягучою і слизового мокротиння, яка після висихання утворює в носі кірки.

Ексудативна форма розвивається в період загострення і супроводжується рясними виділеннями, які часто випливають з однієї половинки носа. Однак виділення з носа може бути абсолютно різним, тобто густим, рідким, слизових, гнійний, з запахом.

Алергічна і серозна форма гаймориту характеризується рідким, серозним виділенням і відходить певними порціями після зміни положення голови.

Клінічна картина хронічного гаймориту

При хронічній формі гаймориту у хворого з`являється зниження нюху, і навіть повна його відсутність. А в деяких випадках хворого турбує дуже неприємний запах, який можна відчути і самому. Причому виділення з порожнини носа, завжди характерні для певної форми гаймориту. Зазвичай в період ремісії додаткових скарг не спостерігається. Якщо відбулося загострення хронічного гаймориту, то у хворого може підвищитися температура, з`являється хворобливість і припухлість в частині верхньощелепної пазухи, а також спостерігається набряк повік. Ще у хворого може бути головний біль, що має розлитої або локальний характер.

Для діагностики захворювання необхідний огляд носа, звідки випливають виділення. Ще можуть спостерігатися почервоніння носа і потовщення оболонки в середньому носовому ходу, які з`являються в результаті постійного подразнення слизової оболонки слизовими виділеннями з пазухи. Крім цього, в середньому носовому проході можуть утворюватися поліпи. У діагностиці хронічного гаймориту добре допомагає рентгенографія пазухи носа, а також буде потрібно пункція з гайморової пазухи. Все отримане виділяється з гайморової пазухи при пункції відправляють на дослідження мікрофлори і для визначення її чутливості до різних антибіотиків.

Лікування хронічного гаймориту

Лікування хронічного гаймориту за допомогою медикаментозних методів лікування полягає в хорошому промиванні носової пазухи за допомогою дезінфікуючих розчинів, це фурацилін і перманганат калію. Для цього в порожнину носової пазухи вводять антибіотики з широким спектром дії, це цефтриаксон і протеолітичніферменти, це трипсин. Крім цього, в порожнину пазухи ще вводять глюкокортикоїди, це преднізолон, гідрокортизон. Додатково в ніс закапують судинозвужувальні засоби.

Одночасно з цими заходами на область ураженої пазухи призначають УВЧ або СВЧ точки. При серозної і катаральній формі гаймориту призначають такі в`яжучі засоби, як колларгол, протаргол, а також антигістамінні препарати, це супрастин і димедрол. Якщо медикаментозна терапія не принесла хорошого ефекту, то призначають Ендоназальні розтин гайморової пазухи. Що стосується оперативного втручання, то воно полягає в створенні штучного соустя нижній частині носового ходу, сполученого з гайморової пазухою, і це забезпечує відмінний відтік всього вмісту з пазухи. Якщо присутній гіпертрофія, кісти, поліпи, то проводять хірургічне лікування, тобто розкривають гайморову пазуху.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Поділися в соц мережах: