Стамло м

Стамло М в таблетках 5 мг Стамло М - похідне дигідропіридину, блокатор повільних кальцієвих каналів II покоління, який надає гіпотензивну та антиангінальну дію.

Форма випуску та склад

Лікарська форма Стамло М - таблетки (по 14 шт. В блістерах, в картонній пачці 2 блістери).

Діюча речовина препарату - амлодипін (в формі малеата). Його містять:

Пігулки круглі, плоскі, зі скошеними краями, білого або майже білого кольору, з розділовою рискою на одному боці та тисненням «R 177» - на інший - 5 мг;
Таблетки овальні, двоопуклі, білого або майже білого кольору, з тисненням «178» на одному боці та «R» - на інший - 10 мг.

Допоміжні компоненти: кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Показання до застосування

Артеріальна гіпертензія;
Стенокардія Принцметала (вазоспастична);
Стенокардія напруги.

Протипоказання

абсолютні:

Нестабільна стенокардія (виняток становить лише стенокардія Принцметала);
Тяжка артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск (АТ) менше 90 мм рт.ст.);
Колапс, кардіогенний шок;
Вік до 18 років (через відсутність даних про безпеку та ефективність застосування);
вагітність;
Лактація (або грудне вигодовування слід припинити);
Підвищена чутливість до компонентів препарату або дигідропіридинів.

Відносні (потрібна особлива обережність):

Артеріальна гіпотензія м`якої або помірної інтенсивності;
Декомпенсированная хронічна серцева недостатність;
Синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія);
Аортальний і мітральний стеноз;
Гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після);
Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
Порушення функції печінки;
Порушення ліпідного профілю;
Цукровий діабет;
Похилий вік.

Спосіб застосування та дозування

Стамло М слід приймати всередину 1 раз на добу.

Лікування артеріальної гіпертензії і стенокардії починають з добової дози 5 мг. При необхідності її збільшують до 10 мг. Підтримуюча доза при артеріальній гіпертензії зазвичай становить 5 мг.

При вазоспастичну і стенокардії напруги призначають по 5-10 мг на добу.

Початкові дози Стамло М для пацієнтів з порушенням функції печінки, а також для літніх, худих і людей невисокого зросту: як гіпотензивний засіб - 2,5 мг, в якості антиангінального - 5 мг.

Побічна дія

В основному Стамло М переноситься добре. У деяких випадках відзначаються такі побічні ефекти:

Серцево-судинна система: задишка, непритомність, серцебиття, виражене зниження артеріального тиску, васкуліт, приплив крові до обличчя, набряклість стоп і лодижек- рідко - ортостатична гіпотензія, біль у грудній клітці, порушення ритму (тріпотіння передсердь, шлуночкова тахікардія, брадикардія);
Центральна нервова система: сонливість, втомлюваність, зміна настрою, запаморочення, головний біль, судорогі- рідко - нервозність, гіпестезія, парестезія, астенія, вертиго, нездужання, тремор, безсоння, незвичайні сновидіння, втрата свідомості, депресія;
Травна система: болі в епігастрії, нудота, рвота- рідко - гіперплазія ясен, метеоризм, сухість у роті, запор або діарея, панкреатит, жовтяниця і підвищення рівня печінкових трансаміназ (обумовлені холестазом);
Сечостатева система: рідко - поллакиурия, ніктурія, хворобливі позиви на сечовипускання, порушення сексуальної функції (включаючи зниження потенції);
Опорно-руховий апарат: рідко (при тривалому застосуванні) - артроз, біль у суглобах, біль у м`язах;
Шкірні покриви: дуже рідко - дерматит, зміна кольору шкіри, ксеродермія, пурпура, алопеція;
алергічні реакції: свербіж, висипи (в т.ч. кропив`янка, макулопапульозний та еритематозний висип), ангіоневротичний набряк.

Виникаючі побічні ефекти в основному короткочасні і не потребують відміни препарату.

особливі вказівки

Під час лікування потрібен контроль маси тіла пацієнта і споживання натрію, необхідно дотримуватися відповідної дієти.

У більшості випадків Стамло М застосовується в якості монотерапії. Якщо ж гіпотензивний ефект недостатньо, додатково можуть бути призначені тіазидні діуретики, альфа- або бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II.

Як монопрепарата або в комбінації з іншими антиангінальними засобами Стамло М може бути призначений при неефективності застосування нітратів і / або бета-блокаторів в адекватних дозах.

Літнім людям коригування дози не потрібно, однак необхідно стежити за їх станом при підвищенні дози.

Амлодипін не впливає на плазмові концентрації тригліцеридів, глюкози, калію, сечової кислоти, азоту сечової кислоти, креатиніну, загального холестерину і ліпопротеїнів низької щільності.

Незважаючи на те що блокатори повільних кальцієвих каналів не викликають синдром відміни, припиняти лікування рекомендується поступовим зниженням дози.

В цілому препарат не чинить негативного впливу на швидкість реакцій і здатність до концентрації уваги. Однак у деяких пацієнтів, переважно на початку терапії, можливі запаморочення і сонливість. В цьому випадку необхідно дотримуватися особливих застережних заходів.

лікарська взаємодія

Антиангінальний та гіпотензивний ефект амлодипіну посилюють інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, петльові та тіазидні діуретики, нітрати і верапаміл.

Гіпотензивну дію препарату послаблюють нестероїдні протизапальні препарати, альфа-адреностимулятори, симпатоміметики і естрогени, можуть посилювати - антипсихотичні засоби (нейролептики), альфа₁-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, хінідин і аміодарон.

Індуктори ферментів зменшують концентрацію амлодипіну в плазмі крові, інгібітори мікросомального окислення - підвищують, чим збільшують ризик розвитку побічних ефектів.

При одночасному застосуванні препаратів кальцію можливе зниження ефективності блокаторів повільних кальцієвих каналів.

Хінідин, прокаїнамід і інші препарати, що сприяють подовженню інтервалу QT, підсилюють інотропну дію Стамло М і можуть збільшувати ризик значного подовження інтервалу QT.

При одночасному застосуванні препаратів літію є ймовірність посилення проявів їх нейротоксичності, таких як атаксія, шум у вухах, тремор, нудота і блювота.