Соталекс

Соталекс - препарат з антиаритмічну дію.

Форма випуску та склад

Соталекс випускають у формі таблеток (по 10 шт. В блістерах, по 3 блістери в картонній пачці).

До складу 1 таблетки входять:

• Активна речовина: соталола гідрохлорид - 160 мг;
• Допоміжні компоненти: моногідрат лактози, стеаринова кислота, стеарат магнію, кукурудзяний крохмаль, колоїднийбезводний діоксид кремнію, мікрокристалічна целюлоза.

Показання до застосування

• Надшлуночкова тахікардія (в т.ч. при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW));
• Шлуночковатахікардія;
• Пароксизмальна форма мерехтіння передсердь.

Протипоказання

• Гостра або декомпенсована хронічна серцева недостатність;
• Кардіогенний шок;
• Синоатріальна блокада;
• Стенокардія Принцметала;
• Атріовентрикулярна (AV) блокада II-III ступеня;
• Синдром слабкості синусового вузла;
• Артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда);
• Синусова брадикардія (при частоті серцевих скорочень менше 55 ударів в хвилину);
• Оклюзійні захворювання периферичних судин (ускладнені переміжною кульгавістю, гангреною або болем у спокої);
• Кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
• Бронхіальна астма (важкого перебігу), хронічна обструктивна хвороба легень;
• метаболічний ацидоз;
• Цукровий діабет з кетоацидозом;
• Одночасний прийом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО);
• Період лактації;
• Гіперчутливість до компонентів препарату і сульфаніламідів.

Соталекс слід застосовувати з обережністю дітям і пацієнтам похилого віку, а також хворим з хронічною серцевою недостатністю, подовженням інтервалу QT, феохромоцитомою, печінковою недостатністю, тиреотоксикоз, хронічною нирковою недостатністю, міастенією, синдромом Рейно, гипокалиемией, псоріаз, депресією (В т.ч. в анамнезі).

Спосіб застосування та дозування

Соталекс приймають всередину, за 1-2 години до їжі.

На початку терапії рекомендується приймати по 80 мг (¹/₂ таблетки) соталола гідрохлориду 2 рази на день (кожні 12 годин). При необхідності дозу можна збільшити до 240-320 мг в день.

У більшості пацієнтів терапевтичний відповідь досягається при прийомі препарату в добовій дозі 160-320 мг, розділеної на 2 прийоми.

Іноді при загрожує життю рефрактерній шлуночкової аритмії можливе збільшення добової дози до 480-640 мг препарату в день, проте в цьому випадку потрібно ретельно співвіднести потенційну користь від терапії з ризиком розвитку побічних дій.

Хворим з артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю зі стенокардією або кардіоміопатією, станами після інфаркту міокарда починати лікування рекомендується в умовах стаціонару. Початкова добова доза соталекс в цьому випадку становить 160 мг, яку приймають в 1 або 2 прийоми. При необхідності через тиждень добову дозу можна збільшувати на 80 мг, дотримуючись інтервали в 7 днів. Швидкість збільшення дози визначається переносимістю препарату, яку, зокрема, оцінюють за клінічним відповіді і ступеня індукованої брадикардії.

Соталол головним чином виділяється з організму з сечею, в зв`язку з чим дозу препарату потрібно знижувати при рівні креатиніну сироватки крові більше 120 мкмоль / л.

Побічна дія

• Центральна і периферична нервова система: слабкість, підвищена стомлюваність, запаморочення, головний біль, кошмарні сновидіння, безсоння або сонливість, депресія, тремор, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам`яті, занепокоєння, галюцинації, міастенія, астенія, парестезії в кінцівках (у пацієнтів з синдромом переміжної кульгавості і синдромом Рейно);
• Травна система: біль в епігастральній ділянці, діарея або запори, нудота, сухість слизової оболонки порожнини рота, блювання, метеоризм, зміна активності печінкових ферментів і концентрації білірубіну, порушення функції печінки (жовтушність шкіри або склер, темна сеча, холестаз), зміна смаку;
• Серцево-судинна система: серцебиття, синусова брадикардія, аритмії, порушення провідності міокарда, біль у грудях, AV-блокада, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (збільшення) хронічної серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія, зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазма- в рідкісних випадках - шлуночкова пароксизмальна тахікардія типу «пірует», посилення нападів стенокардії;
• Ендокринна система: гіперглікемія (У хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпотиреоїдний стан, гіпоглікемія (у одержують інсулін пацієнтів або при строгому дотриманні дієти);
• Дихальна система: утруднення дихання, риніт, закладеність носа, ларинго- і бронхоспазм;
• Система кровотворення: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія;
• Органи чуття: в окремих випадках - зниження секреції слізної рідини, порушення гостроти зору, хворобливість і сухість очей, кератокон`юнктивіт;
• Дерматологічні реакції: гіперемія шкіри, посилення потовиділення, загострення симптомів псоріазу, алопеція, висип, псоріазоподібні шкірні реакції;
• алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив`янка;
• Інші: біль у суглобах, біль в спині, зниження потенції, ослаблення лібідо, синдром відміни (підвищення артеріального тиску, посилення нападів стенокардії).

особливі вказівки

З особливою обережністю слід застосовувати препарат при вказівці в анамнезі на алергічні реакції, а також у випадках проведення десенсибілізуючої терапії.

При завершенні курсу терапії дозу соталекс потрібно знижувати поступово.

Лікування необхідно проводити, контролюючи артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень і ЕКГ. При вираженому зниженні артеріального тиску або при урежении частоти серцевих скорочень добову дозу слід знизити.

Хворим з нирковою недостатністю необхідна корекція режиму дозування.

Різке підвищення артеріального тиску може розвинутися при раптовій відміні клонідину.

Прийом соталекс потрібно припинити за кілька днів до проведення наркозу або для наркозу слід підібрати засіб з мінімальною негативною інотропною дією.

У період терапії від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають швидких психомоторних реакцій і підвищеної уваги, слід утримуватися.

лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні соталекс з деякими лікарськими засобами можуть бути небажані ефекти:

• Антиаритмічні препарати I класу: збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії, а також можливе виражене розширення комплексу QRS;
• Антиаритмічні препарати III класу: можливе значне збільшення тривалості інтервалу QT;
• Засоби для інгаляційного наркозу: збільшується ризик розвитку гіпотензії та пригнічення функції міокарда;
• Блокатори кальцієвих каналів, транквілізатори, гіпотензивні засоби, діуретики, фенотіазини, барбітурати, снодійні препарати, трициклічні антидепресанти, опіоїдні анальгетики, вазодилататори: можливе значне зниження артеріального тиску;
• Інсулін, пероральні гіпоглікемічні препарати, особливо при підвищеному фізичному навантаженні: можливе посилення симптомів гіпоглікемії або зниження рівня глюкози в крові;
• Аміодарон: можливі брадикардія, артеріальна гіпотензія, асистолія, фібриляція шлуночків;
• Колиндяни: можливий розвиток парадоксальної артеріальної гіпертензії;
• Ніфедипін, антидепресанти, антигіпертензивні лікарські засоби, барбітурати: можливе посилення гіпотензивного ефекту соталола;
• Бета-адреноблокатори: при раптовому припиненні клонідину можливий розвиток важкої артеріальної гіпертензії;
• Резерпін, метилдопа, серцеві глікозиди: можливе уповільнення провідності і розвиток вираженої брадикардії;
• Інгібітори моноаміноксидази, норадреналін: можливий розвиток вираженої артеріальної гіпертензії;
• Цизаприд: значно збільшується інтервал QT, зростає ризик розвитку шлуночкової аритмії (включаючи типу «пірует»);
• Фуросемід, преніламін, індапамід, прокаїнамід: можливо адитивна збільшення інтервалу QT;
• Верапаміл і дилтіазем: при внутрішньовенному введенні соталола існує ризик значного погіршення провідності і скоротливості міокарда;
• Еритроміцин: збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует».

Терміни та умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15-25 ° C.

Термін придатності - 3 роки.