Сандімун

Відео: Юрій Прибуток гр."Зворотній бік" - Штрафбат

Сандімун - імуносуперсивний препарат вибіркової дії, що пригнічує імунітет проти аллотрансплантата, імунологічні реакції клітинного типу, реакцію гіперчутливості уповільненого типу.

Форма випуску та склад

Лікарська форма Сандімуну - концентрат, з якого готують розчин для інфузій (в ампулах об`ємом 1 мл, в картонній пачці 10 ампул).

Діюча речовина препарату - циклоспорин: 50 мг в 1 мл.

Допоміжні компоненти: поліоксиетілірованноє каcторовое масло і 96% етанол.

Показання до застосування

• Необхідність придушення імунітету після трансплантації кісткового мозку і солідних (залізистих) органів - нирок, печінки, легені, серця, кишечника, серцево-легеневого трансплантата (для профілактики відторгнення трансплантата і розвитку реакцій «трансплантат проти господаря»);
• Важкі форми атопічного дерматиту і псоріазу в разі неефективності стандартної терапії;
• Ревматоїдний артрит, який характеризується високим ступенем активності і резистентністю до засобів базисної терапії;
• Нефротичний синдром, який розвинувся в результаті патології судинного клубочка (мембранозний гломерулонефрит, сегментарний і вогнищевий гломерулосклероз, нефропатія мінімальних змін).

Протипоказання

• Порушення функції нирок (за винятком нефротичного синдрому);
• Гострі інфекційні захворювання;
• Злоякісні пухлини (виняток становлять злоякісні новоутворення шкіри у пацієнтів з атопічний дерматит та псоріаз);
• Неконтрольована артеріальна гіпертензія;
• Період лактації;
• Гіперчутливість до компонентів препарату.

Не можна комбінувати Сандімун з такролімусом і розувастатином.

В експериментальних дослідженнях встановлено, що циклоспорин не робить тератогенної дії. Однак досвіду застосування препарату під час вагітності недостатньо, щоб оцінити ступінь його негативного впливу, тому Сандімун призначають тільки в разі крайньої необхідності, після оцінки співвідношення користі та ризиків.

Спосіб застосування та дозування

З концентрату Сандімун готують розчин для внутрішньовенного введення - його розводять з 5% розчином глюкози або фізіологічним розчином NaCl в межах співвідношень від 1:20 до 1: 100. Тривалість інфузії - 2-6 годин.

Схема лікування встановлюється індивідуально в залежності від показань. Вибір початкової дози і корекція режиму дозування в процесі терапії проводяться з урахуванням лабораторних і клінічних параметрів, а також визначаються щодня значень концентрації циклоспорину в плазмі крові.

Побічна дія

У деяких випадках при застосуванні Сандімуну виникають такі побічні ефекти:

• Травна система: відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, втрата апетиту і нудота (особливо на початку лікування), набряк ясен, діарея, блювота, панкреатит, порушення функції печінки;
• Центральна і периферична нервова система: парестезії, головний біль, судоми;
• Ендокринна система: оборотні аменорея і дисменорея, надмірне оволосіння;
• Кістково-м`язова система: м`язові спазми і слабкість, міопатія;
• Система кровотворення, незначна анемія, тромбоцитопенія;
• Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску;
• Сечовидільна система: порушення функції нирок;
• Обмін речовин: підвищення концентрації сечової кислоти і калію.

особливі вказівки

В період лікування необхідний регулярний контроль артеріального тиску, функціонального стану печінки і нирок, а також концентрації калію в плазмі, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Перед призначенням Сандімуну і через 1 місяць його застосування визначають зміст ліпідів в сироватці. Якщо підвищення печінкових ферментів, креатиніну, білірубіну і сечовини в крові має стійкий характер, дозу циклоспорину зменшують. При підвищенні концентрації ліпідів в сироватці знижують дозу Сандімуну і / або призначають спеціальну дієту. У разі розвитку артеріальної гіпертензії проводять відповідне лікування.

Рекомендується не допускати надмірного придушення імунітету.

Пацієнтам, які проходять курс лікування, не слід робити щеплення живими ослабленими вакцинами проти поліомієліту, краснухи, кору та епідемічного паротиту.

При одночасному застосуванні препаратів, які можуть впливати на концентрацію циклоспорину в плазмі, слід ретельно контролювати цей показник і при необхідності коректувати дозу.

лікарська взаємодія

Одночасно з Сандімуном не рекомендується застосовувати гіполіпідемічні препарати типу ловастатину і цитостатики типу мелфалана.

Відео: Cyclosporine

При застосуванні циклоспорину в комбінації з інгібіторами АПФ, препаратами калію і калійзберігаючими діуретиками зростає ризик розвитку гиперкалиемии- з амфотерицином В, триметопримом, мелфаланом, ципрофлоксацином, колхицином, ко-тримоксазол, цефалоспоринами, противірусними препаратами та антибіотиками групи аміноглікозидів - нефротоксічності- з нестероїдними протизапальними засобами - побічних ефектів з боку нирок-з колхіцином і ловастатином - м`язових болів і слабості- здіуретиками - порушень функції нирок-з мелфаланом (при внутрішньовенному введенні у високих дозах) - тяжкій нирковій недостатності.

При одночасному застосуванні метотрексату відзначається збільшення змісту циклоспорину в плазмі, зростає ризик розвитку артеріальної гіпертензії та нефротоксичної дії-з доксорубіцином - збільшення його концентрації в плазмі крові і підвищення токсічності- з Теніпозід - зменшення його кліренсу, збільшення періоду напіввиведення і токсичності.

Препарати, що підвищують концентрацію циклоспорину в плазмі: мидекамицин, рокситроміцин, кетоконазол, хлорамфенікол, ітраконазол, доксициклін, дилтіазем, джозаміцин, нікардіпін, кларитроміцин, верапаміл, карведилол, аміодарон, метоклопрамід, пропафенон, еритроміцин, флуконазол, холіевая кислота і її похідні, алопуринол і аміодарон, метилпреднізолон, даназол, глібенкламід, цизаприд, а також оральні контрацептиви.

Препарати, що знижують концентрацію циклоспорину в плазмі: фенітоїн, барбітурати та карбамазепін, сульфадимідин (при внутрішньовенному введенні), метамізол та нафциллин, октреотид, тербінафін, пробукол, гризеофульвін, орлістат, рифампіцин, троглітазон, а також засоби, що містять звіробій продірявлений.

Відео: Cyclosporine Side Effects

При застосуванні циклоспорину в комбінації з дигоксином можливе зменшення його кліренсу і розвиток глікозидної інтоксікаціі- з правастатином, ловастатином, симвастатином і колхицином - зниження їх кліренсу і прояв токсичності щодо м`язів, зокрема розвиток слабкості, м`язових болів і міозиту, в окремих випадках - рабдоміолізу .

При одночасному застосуванні знижується кліренс преднізолону, а при його застосуванні в високих дозах є ймовірність підвищення концентрації циклоспорину в крові.

При одночасному застосуванні Сандімуну з варфарином відзначається взаємне зниження еффектівності- з ніфедипіном можливе посилення гіперплазії десен- з еналаприлом - розвиток гострої ниркової недостатності-з диклофенаком - розвиток оборотного порушення функції нирок-з хінідином, теофіліном і їх похідними - посилення їх дії.

Іміпінем може підвищувати концентрацію циклоспорину, в результаті чого можлива поява симптомів нейротоксичності - підвищеної збудливості і тремтіння.

При одночасному застосуванні Сандімуну з іншими імунодепресантами зростає ризик розвитку інфекційних і лімфопроліферативних захворювань.

Терміни та умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 С. Берегти від дітей.

Термін придатності - 3 роки.