Омепразол

Омепразол - противиразковий засіб, що є блокатором водневої помпи - Н + / К + -АТФ-ази, зменшує агресивність шлункового соку, забезпечуючи зниження кислотності. Препарат відноситься до проліків, сприяє пригніченню секреції соляної кислоти при будь природі подразника.

Форма випуску та склад

Омепразол випускається у формі желатинових непрозорих, твердих капсул, що містять білі або світло-бежеві, сферичної форми пелети. У кожній капсулі знаходиться в дозуванні 20 або 10 мг активний інгредієнт - омепразол, інші складові представлені: кремнію діоксидом колоїдним, гіпромелоза, крохмалем, гипролоза, магнію карбонатом, сахарозою, метакрилової кислоти і етилакрилату сополімером, тальком, полісорбат-80, натрію гідрофосфат, титану діоксидом. Реалізується Омепразол:

• По 10 капсул у контурних упаковках, вкладених по 2-3 штуки в пачки картонні;
• За 30 або 40 капсул в полімерних банках, укладених в коробки з картону.

Показання до застосування

За інструкцією до омепразолу, медикамент показаний до застосування при:

• Виразковий ураженні шлунка і 12-палої кишки - під час періоду загострень, при профілактиці рецидивів, а також при асоціювання даних захворюваннях з інфекцією Helicobacter pylori (при комплексній терапії, що включає антибактеріальні препарати);
• Синдромі Золлінгера-Еллісона;
• множині ендокринній аденоматозе;
• Стресових виразках шлунково-кишкового тракту;
• Рефлюкс-езофагіті (включаючи ерозивний);
• системному тучноклеточний лейкозі;
• Профілактиці кислотно-аспіраційного пневмонита (Синдромі Мендельсона).

Також препарат призначається при гастропатії (ерозивно-виразкових дефектах), спровокованих вживанням нестероїдних протизапальних медикаментів.

Протипоказання

За інструкцією до омепразолу, застосування засобу протипоказано при:

• вагітності;
• Гіперчутливості до інгредієнтів препарату;
• Періоді грудного вигодовування.

Також не рекомендується використовувати засіб дітям. З крайньою обережністю слід призначати прийом медикаменту при печінкової і ниркової недостатності.

Способи застосування і дозування

За що додається до омепразолу інструкції препарат приймають перорально, запиваючи невеликою об`ємом води, не розжовуючи і не ламаючи, під час їжі або перед її прийомом.

При терапії в період загострень виразкових поразок, НПЗП-гастропатії, рефлюкс-езофагіту прописують 20 мг медикаменту одноразово в день, тривалість лікування в залежності від діагнозу може становити від 2 до 8 тижнів.

У випадках важкого перебігу рефлюкс-езофагіту, а також пацієнтам з ураженнями, що не піддаються впливу інших противиразкових засобів, дозування омепразолу підвищують удвічі (до 40 мг) при тій же кратності прийому.

При терапії синдрому Золлінгера-Еллісона приймають по 60 мг препарату з максимальною дозою 120 мг, розділеної на 2-3 рази в день. Для проведення медикаментозної профілактики при виразкових захворюваннях засіб рекомендують приймати по 10 мг в день одноразово, при профілактиці кислотно-аспіраційного синдрому - за 1 годину до початку операції по 40 мг.

Для здійснення ерадикації Helicobacter pylori застосовують комплексну «потрійну» терапію - протягом 7 днів по кілька разів на добу призначають одночасне застосування омепразолу в дозуванні 20 мг, Кларитроміцину - 250 мг, Метронідазолу - 400 мг. Також для цієї мети протягом тижня може бути призначені: одноразовий в день прийом омепразолу по 40 мг, вживання тричі на добу 500 мг амоксициліну і 400 мг метронідазолу.

Побічна дія

Згідно з анотацією і відгуками пацієнтів, при використанні омепразолу може спостерігатися поява:

• запорів, нудоти, діареї, метеоризму, болю в животі, блювання, збільшення активності ферментів печінки;
• кропив`янки, лихоманки, бронхоспазму, ангіоневротичногонабряку, інтерстиціального нефриту, фотосенсибілізації, анафілактичного шоку.

Також зазначалося в рідкісних випадках розвиток:

• Сухості в роті, стоматитів, порушень діяльності печінки, гепатитів (у хворих, що мають важкі ураження печінки);
• Лейкопенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії, панцитопенії;
• Артралгії, міалгії, міастенії;
• Шкірної висипки й сверблячки, алопеції, мультиформної еритема;
• Периферичних набряків, нездужання, гінекомастії, підвищеного потовиділення.

У пацієнтів, які страждають соматичними ураженнями, можлива поява: запаморочень, надмірного збудження, головного болю, депресій, при важких хворобах печінки -енцефалопатіі.

При тривалому вживанні Омепразолу іноді спостерігалося формування доброякісних, що мають оборотний характер шлункових гландулярних кіст.

особливі вказівки

Перед проведенням терапії із застосуванням омепразолу потрібно виключити у пацієнта наявність злоякісних процесів, так як медикамент може маскувати симптоми онкозахворювань, тим самим перешкоджаючи постановці діагнозу.

Чи не потрібна корекція доз препарату пацієнтам похилого віку або тим, хто страждає порушеннями діяльності нирок.

Хворим з тяжкими ураженнями печінки призначають на добу в дозуванні не більш 20 мг.

аналоги

До структурних аналогів медикаменту відносяться: Омепразол-Акрі, Омепрус, Хеліцід, Гастрозол, Оміпікс, Омепразол-Ріхтер, сопрано, зероцід, Ортанол, Промез, Улкозол, Омез, Омепразол-Тева, Цісагаст, Ультоп, Ромесек, Оцід, Омефез, Лосек.

До аналогам кошти за механізмом дії зараховують: Пантазі, Гелікол, Ланзоптол, контролок, Зіпантола, Санпраз, Золіспан, Паркур, Езомепразол, Дексілант, Панум, Ланцід, Нексиум, Епікур, Хайрабезол, Нофлюкс, Пулореф, Зульбекс, Пептазол, Лансофед.

Терміни та умови зберігання

Омепразол, за інструкцією, зберігають при температурі нижче 25 ° C, в місці, захищеному від проникнення прямих променів сонця, недоступному для дітей. Термін зберігання капсул - 3 роки.